Тэта Браян: "Если профессия в кайф, то возможно всё!"

Чи легко з нуля розвинути свій бізнес, перетворившись із приватного майстра на власницю мережі тату салонів? Цілком! Своїм досвідом з нами ділиться Тета Браян – майстер тату, татуажу та розпису хною з досвідом роботи понад 8 років. Сьогодні вона працює у власному салоні Teta Tattoo Workroom в Одесі та займається відкриттям його філій.

У салоні, де ми зустрілися з Тетою, панує жвава та творча атмосфера: гудуть тату-машинки, лунає бадьора рок-музика, вільні майстри захоплено накидають ескізи. Втім, тут працюють не лише над татуюваннями та пірсингом, але також роблять манікюр, стрижуть та нарощують вії. А на ресепшені красуються новенькі дипломи учасників харківського та одеського тату фестивалів 2018 року, в яких команда Teta Tattoo Workroom брала активну участь.

- Почнемо з найбанальнішого питання: як ти вирішила стати тату-майстром?
- Ну, почалося все з розпису акриловими фарбами всього, що, на мою думку, потребувало модернізації і що хотіли купувати люди: чашечок, одягу, взуття. Далі пішли складніші роботи – наприклад, весільні келихи, які я постачала для кількох весільних салонів. Пізніше до клієнтів підтягнулися хлопці-мотоциклісти, і мені довелося розписувати крило мотоцикла, а також шоломи. Одночасно з усім вищевикладеним, мені пощастило потрапити на косметологічну виставку, де я вперше купила собі хну і почала займатися розписом по тілу, а також корекцією брів хною.

Одного разу мені трапилася дуже цікава клієнтка, яка дала мені «чарівного стусана». Ні, вона мене навіть не штовхнула, а «тримала за комір» і не відпускала, поки я не зателефонувала хлопцям, які продавали цю хну, щоб напроситися до них позаштатним художником. Результат - 8 років участі в косметологічних виставках, на яких представляла себе також і харківська школа татуювань. Її помітила моя мама, яка приходила подивитися, як я працюю. І ось якось вона сказала: «Може, досить фігнею страждати? Час підвищувати рівень!». Я дотерпіла до 18-річчя, а потім на 3-му курсі університету поїхала до Харкова, де відвчилася на майстра художнього татуювання та татуажу.

Взагалі малювала я постійно, ще в дитинстві. У літніх таборах я весь час розписувала тіла своїх подружок і вожатих звичайними фломастерами, та ще й гроші за це отримувала. :-) Мама не розуміла, як я поверталася з більшою кількістю грошей, ніж до від'їзду в табір!

Спочатку татуюванням я займалася вдома. Потім перейшла працювати в салон, який з чистої не випадкової випадковості відкрився прямо на першому поверсі мого ж будинку. Спершу я працювала без змін, і мене все влаштовувало. Але потім мене перевели на змінний графік, і політика начальства змінилася. Я підрахувала доходи і зрозуміла, що мені легше працювати окремо і краще знайти орендоване житло – заодно і від батьків з'їхати. Так з'явився мій кабінетик на Успенській.
У відкриття салону на Успенській взагалі цікава історія. Все почалося з того, що ми пили чай на кухоньці з Діаною, моєю майстринею манікюру. Вона скаржилася мені на погані умови роботи в її попередньому салоні: не було урн біля кожного столу, не було опалення взимку, навіть санвузла не було. Майстрам і клієнтам доводилося проситися в туалет у сусідній магазин! Я запропонувала: «А давай я тобі столик поставлю в своєму кабінеті?». Вона відповіла, що з нею разом шукає роботу ще одна майстриня. Я сказала «Зрозуміло», запустила ремонт, і в підсумку відкрила салон з двома залами. В одному спершу працювали майстрині манікюру, а потім одна з них переїхала в інше місто, і ми обладнали місце для майстра з нарощування вій. Я взагалі не уявляла спочатку, у що виллється ця затія – поставити столик у себе в кабінеті :-).

- Наскільки було складно розширювати свій бізнес, відкрити новий філіал? І чому вибір випав саме на Львів?

- Майстриня Тіма, яка працювала з нами півроку, переїхала з чоловіком до Львова. Мені дуже подобалися її роботи і те, як вона підходила до робочого процесу. Я запитала її про плани, і вона відповіла, що думає піти працювати в інший салон на тих самих умовах, що й у мене. Я поміркувала і сказала: «Навіщо тобі переходити в інший салон? Давай я у Львові для тебе філію відкрию». За два дні ми знайшли приміщення, зробили косметичний ремонт – все своїми руками. (Новий філіал був відкритий у Львові на початку березня – прим. авт.).

У львівському салоні Teta Tattoo Workroom Lviv створені хороші умови для роботи, є два зали. Мені дуже сподобалося приміщення: спочатку я подумала, що один зал я залишу перукарям, але набрати майстрів так і не вдалося, і в підсумку ми виділили два зали для татуювальників.

Тепер ми збираємося поїхати у вересні до Львова на тату-фестиваль, де будемо продовжувати просувати нашу львівську команду. У салоні працюють дуже веселі та цікаві хлопці, є навіть один хлопець, який робить татуаж.

- А пам'ятаєш ти найперше тату, яке набила?

- Звісно, пам'ятаю! Це був корабель за власним ескізом у стилі лайн-арт (з величезної кількості тоненьких смужечок) на литці мого названого брата. Найцікавіше: я гарно переводила ескіз на шкіру, а він не перевівся. А на підготовку я витратила години дві! «Ну гаразд!» - подумала я і вирішила зробити все від руки: дивилася на картинку і набивала татуювання.

- Розкажи про найнезвичайніші замовлення, з якими доводилося працювати. Які найбожевільніші ідеї доводилося втілювати?

- Знаєте, рішення людей пробити свою шкіру голкою - частково і є божевілля. Жарт:-). Насправді є такий напрямок crazy tattoo – коли ти не розумієш, як потім твою роботу оцінять. До мене якось прийшов чувак, який набив собі шаурму і поруч з нею червоненьке сердечко. Була дівчинка, яка зробила на животі Дедпула в стилі олд скул, який тримає в руках відірвані яйця, а під ним – напис «Яйця в кулак». Я сама викладала ці ескізи як безкоштовні, щоб перевірити адекватність населення, і, виходить, сама собі програла. Люди реально погоджувалися на такі ідеї!

- Як вважаєш, культура тату розвивається, чи все вже досягло апогею?

- Все ще розвивається. До нас приходять люди віком за 50 або за 60, щоб зробити свої перші татуювання. Нашій найстаршій клієнтці 73 роки, а найстаршому клієнту поки 60. Єдиний мінус – у тату-культуру приходять хлопці з великими амбіціями, в яких мало розуміння того, що це серйозне заняття. Це схоже на моду, коли раніше всі прагнули бути дизайнерами, а потім – фотографами, але при цьому відповідальності за роботу немає. Дивишся на їхні роботи і думаєш: «Ти ж псуєш людську шкіру, а це виправити потім важко!». Тому ми психанули і вирішили спеціалізуватися також і на каверах. Ми можемо виправити все що завгодно, крім випадку, якщо набита «чорнуха», а клієнт просить контурне татуювання.

- До слова, про партаки. Бувають такі важкі випадки, коли кавер неможливо зробити?

- Ну, ось це той випадок, коли у клієнта чорне запливле татуювання, а він хоче контурне. Але якщо він хоче більш світле, то це можливо – іноді в кілька етапів. (Тут Тета показує нам фото поетапного перекриття: темне і нечітке тату у вигляді дракона переробили в кольоровий малюнок із зображенням інопланетянина – прим.авт.). Одна дівчина зі сльозами на очах благала виправити її тату. Я спочатку подивилася, побачила, що воно занадто темне, та ще й повністю зашрамоване, але потім зважилася спробувати перекриття за пару сеансів. А в підсумку за один сеанс вже практично все вдалося перекрити! Другий сеанс – і від партака нічого не залишиться, а людина забуде про це, як про страшний сон. Я взагалі не розумію, про що думала людина, яка цю роботу виконувала. І ж таким майстрам дають призові місця на фестивалях!

Коли людина приходить на кавер, вона приходить не розважитися, не просто за мистецтвом, а звертається до нас зі своїм болем, як до лікаря. І ми клієнтам ніколи не відмовляємо. Крім випадків алкогольного та наркотичного сп'яніння, звісно…

Дуже багато студій відмовляють виконувати ті чи інші роботи: мовляв, ми цим не займаємося, працюємо в інших стилях і так далі. А ми працюємо в усіх стилях, з тату будь-якої складності – від мінімалізму до реалізму. Так і виховуються наші майстри – вони мають нічого не боятися. Я завжди перебуваю з ними поруч і стежу за якістю, тому що репутація та якість мають бути апріорі на висоті!

У нас ще не було такого, щоб хтось пішов від нас із партаком (стукає по столу – прим.авт.).

- Як клієнтам завчасно зрозуміти, що перед ними невмілий майстер і вчасно підстрахуватися?

- Дивитися портфоліо. Але так, щоб побачити, наскільки рівно промальовані лінії. Якщо майстер початківець, а людина хоче заощадити (хоча у нас тату розраховані на будь-який бюджет), потрібно подивитися його роботи на штучній шкірі. Якщо готових робіт зовсім немає, варто остерігатися. Запитайте його «по чесноку», чи він початківець майстер. Нехай, у крайньому разі, він покаже свої художні роботи, і там вже можна буде визначитися.
У нас є один майстер, який дуже гарно малював, але робіт у нього було мало. І коли я посадила його за роботу в салоні, то помітила, що в нього немає косяків, він стежить за деталями, і загалом все в нього в порядку. Тепер я за нього не хвилююся, хоча часто в процесі підходжу і додаю: «А тут додай ще рисочку» (що вдієш, я закінчений перфекціоніст).

- Часто буває, що майстер відмовляє клієнту, тому що не працює в певному стилі або не хоче набивати картинку, скопійовану з інтернету. А якщо до тебе, скажімо, прийдуть із проханням набити куполи?

- Слава Богу, такого жодного разу не було. У нас один із клієнтів працює поліцейським у СІЗО, і я цікавлюся, які там тренди та стилі популярні. Насправді вони не змінюються, але головне – за виконанням татуювання на зоні все одно відрізняються від тих, які роблять у салоні. І якщо дівчина набиває собі троянду, пронизану кинджалом, це не означає, що вона вбила свого чоловіка за зраду. Це означає, що їй просто подобається троянда з кинджалом, і все.

Приховані значення у тату є, тільки якщо вони виконані на зоні. І такими техніками наші тату-майстри, на щастя, не користуються.

У нас немає зарозумілості щодо клієнтів. Є такі художники, які мнять себе великими, а тих, які набивають тату за картинками з інтернету, вважають ремісниками. Ми ж орієнтовані на людей. Кожен клієнт – це особистість, яка хоче поринути в мистецтво і довіряє нам свою шкіру, як пацієнт довіряє лікування органу лікарю. Ми ставимося до його бажань з повагою. Якщо людина хоче щось за індивідуальним ескізом – будь ласка! Хоче тату за картинкою з інтернету – та із задоволенням! Для нас важливий процес і результат. Ми не відмовляємо, якщо клієнт хоче, наприклад, мінімалку. Для когось у міні-тату прихований цілий світ і особливий сенс.

- Тобто з клієнтами вам пощастило.

- Так, тьфу-тьфу-тьфу, пощастило. Ми знаходимо підхід до всіх, навіть якщо приходить людина мовчазна і замкнута. У нас салон – це скоріше міні-клуб, де всі один з одним спілкуються, п'ють чай-каву. До нас можна просто прийти в гості, і немає такого ставлення «прийшов-зробив тату-пішов геть звідси», хоча в деяких салонах так майстрів і навчають.

- А чи доводилося коли-небудь набивати тату зіркам?

- Так, бійцям ММА, баскетболістам і баскетболісткам. У нас у клієнтах – багато регбісток наших одеських команд, які зараз є чемпіонками України. Із зірок у нас переважно спортсмени зустрічаються, але трапляються також вокалісти, музиканти міжнародного класу. Приїжджають хлопці з інших країн: Туреччини, Ізраїлю, Бельгії, Швеції, Австрії, Німеччини, Чехії, Польщі, Лівану та ін.

- Так, ми, до речі, неодноразово бачили у Фейсбуці пости про приїзд делегацій з інших країн – наприклад, з Ізраїлю. Як доходить слава салону до іноземних клієнтів?

- Це ж Одеса! Найрізноманітнішими способами. Наприклад, дзвонить водій таксі і каже, що привезе двох клієнтів, а в підсумку набивають тату п'ятеро. Вони знімають процес на відео, викладають в інтернет, розповідають родичам, і потім від них приїжджають знайомі. Ми завжди тримаємо зв'язок із клієнтами у Фейсбуці та в Інстаграмі, тому вони в будь-який час можуть направити до нас своїх родичів або друзів. І так інформація про нас долетіла навіть до Австралії! Нещодавно у нас були хлопці з Німеччини, Польщі та Чехії.

До речі, чим відрізняється наш салон: наші майстри говорять англійською, і тому проблем зі спілкуванням немає. Ми також говоримо іспанською, розуміємо чеську, німецьку і трохи арабську.

- Зараз багато майстрів постійно стажуються в закордонних тату-салонах. Як вважаєш, чому варто повчитися в іноземних майстрів?

- Різній техніці, різному стилю нанесення малюнка, різному погляду. Художник називається художником тоді, коли він постійно розширює свої погляди. Припустімо, можна намалювати стіл контурними лініями, а можна в гіперреалізмі зі смужечками. Іноземці цьому вчать, детально показують. Якось давно я поняття не мала, як робити правильні тіні в стилі чикано, і мені написав прекрасний художник із Лос-Анджелеса. Я переглянула його роботи і запитала: «Чувак, як ти все це робиш?». І тут же думаю: «Зараз він мене відправить на Youtube». Але ні: він на два аркуші А4 розписав мені, як усе робиться. Я взяла цю інформацію на озброєння і прекрасно застосовую її на практиці донині.

Іноземці дуже відкриті та прості, все розкажуть і покажуть. На відміну від наших, поняття конкуренції тут немає. І взагалі конкуренція – поняття відносне. Якщо ти молодець, значить, ти молодець. Якщо ти хам із зоряною хворобою, значить, ти хам із зоряною хворобою, і клієнти більше до тебе не повернуться.

- Якщо порівнювати регіони України, де працюють найталановитіші майстри? Не рахуючи Одеси, звісно.

- Мені дуже сподобався харківський фестиваль, де ми були в травні-червні. Місцеві майстри – дуже гідні хлопці.

- А які зараз тенденції популярні в тату-арті?

- Зараз пішов у розхід скетч-стиль – це така різновидність графіки. Як і раніше популярні мандали – це знову-таки графіка. В основному все просто вдосконалюється та розвивається. Іноді буває бум на певні теми – наприклад, троянди, черепи, ловці снів, сови, леви з коронами, півонії…

- У кожного тату-майстра є каталог авторських унікальних ескізів. Де ти знаходиш натхнення для нових малюнків?
- Є такий класний додаток, який ми просуваємо в маси – Pinterest. Він набагато крутіший за Гугл та Інстаграм за підбором та наповнюваністю, і в мене весь телефон забитий ескізами, які я б хотіла набити – причому швидше, поки не набила їх собі. :-) Тому що, коли бачиш красу, виникає бажання набити собі все підряд!

Взагалі я вважаю, що будь-яке полотно, будь-який інструмент має знайти свого художника, а будь-який художник має знайти свій інструмент. Ось мені особисто не подобається малювати на папері. Клієнт до мене приходить, я роблю набросок, причому роблю його при клієнті, щоб можна було по ходу щось виправити та доповнити, а потім вже втілюю на шкірі. Але багато з наших майстрів малюють, і вони люблять це робити. Тому що якщо ти не любиш свою справу, цією справою просто не можна займатися!

- Ти дуже різностороння творча особистість: брала участь у шоу «Танцюють всі!», пишеш вірші, малюєш, захоплюєшся мотоспортом. Як при такому напруженому графіку тобі вистачає часу на всі хобі?

- Взагалі не вистачає! Ось під час відкриття салону робота для мене була на першому місці: ми майже не спали, працювали без вихідних і виходили з салону о 04-05.00 ранку, а о 10:00 знову на роботу. З липня ми постаралися влаштовувати собі більше вихідних у вихідні, сорі за тавтологію. Зараз я намагаюся не працювати з ранку, хоча за останній час все одно працюю (сміється – прим.авт.). Просто графік і розклад у Гугл-календарі – всьому голова!

Я до всього ставлюся з позитивом. Мені мама каже: «Ти так важко працюєш!». Ну так, я буваю втомлена і зла, але мені все одно це в кайф, тому що інакше я б цим не займалася. Я вже стільки професій освоїла, але все, грубо кажучи, послала і зайнялася своєю улюбленою справою.

- Що б ти порадила початківцям-майстрам-татуювальникам?

- По-перше, приходити і ставати хвостом у майстрів-професіоналів, по-друге, ставитися з більшою критикою до самих себе. І головне, пам'ятати, що тіло людське – це не чернетка. Є щось святе для кожної людини, і ставлення до тіла теж належить до цього. І якщо ти запартачив, можеш піти й розкритися, або зробити все, щоб виправити помилку. Я боюся людей, які несерйозно ставляться до роботи.

Якщо є бажання, потрібно не боятися, йти й вчитися. У мене не було можливості відпрацьовувати в Харкові: я вивчила теорію, попрацювала на штучній шкірі і пішла одразу працювати з людьми. Але в мене була настільки чітко поставлена мета, що я не маю права залишити жодного партака, що я за весь цей час жодної помилки не зробила. На початку я працювала з матеріалами гіршими, але зараз до мене повертаються старі клієнти, які пробачили мені якість матеріалів, і я знаю, що можу знову зробити все акуратно і гарно.

У салоні наших учнів ми залишаємо при собі, якщо вони хочуть працювати в Одесі. У нас навчання проводиться індивідуально, але я планую вести заняття в групах, щоб розповісти про популярні помилки і як їх виправляти. А ще ми навчаємо розпису хною, татуажу, нарощуванню вій та корекції брів.

- Порадиш початківцям-майстрам Barb.ua для просування?

- Звісно, я завжди за такі портали, тому що вони дають можливість оцінювати тверезо роботи різних майстрів. Мені ваш сайт подобається, тому що від нього йдуть клієнти, навіть іноземці.

- Крім навчання, які в тебе ще є плани на майбутнє?

- У нас є амбіції відкритися по всій Україні, а потім вийти на рівень Європи. Такі мої мрії, але будь-яке диво має свою систему: якщо нічого не робити для здійснення своїх цілей, то нічого й не станеться. По великому секрету скажу, що в жовтні планується відкриття нового філіалу.

А зараз ми набираємо для свого салону команду барберів, тому будемо раді співпраці. Ми любимо задовольняти запити клієнтів повністю, тому хочемо, щоб майстрів було достатньо. У салоні завжди є черговий майстер, який приходить навіть у той день, коли в нього не призначений запис – тому що ми працюємо в центрі, і до несподіваного візиту завжди потрібно бути готовим.

Інтерв'ю провели

Анна Вінковська, Дмитро Дімоглов

Фото: Barb.ua, особистий архів Тети Браян